Глава 37 з Лао-цзи

Дао постійно практикує недіяння, і при цьому немає жодної істоти у світі, яку не створив би Дао.

Філософ 列子 Lièzǐ говорить: Він не має знань, не має здібностей, і все ж немає нічого, чого б він не знав, нічого, чого б він не міг зробити. Ця думка така ж, як у 老子 Lǎozǐ.

Якщо володарі збережуть Дао, тобто наділяться ним і практикуватимуть недіяння, то всі істоти переймуть їхній приклад, тобто також будуть практикувати недіяння.

Слово 作 zuò означає «рухатися, діяти». Слово 镇 zhèn означає «тримати щось у спокої, запобігати руху». Коли народ перетвориться, його пристрасті, бажання знову почнуть рухатися в його серці, і звичаї зміняться. Хтось захоче прикрасити те, що природне і справжнє, інші захотять ускладнити найпростіші речі, і поступово люди будуть цінувати вигадливі вигляди. Але Святі можуть сприйняти цей великий дефект на ранньому етапі і запобігти йому. Тоді він придушить це за допомогою простого безіменного (за допомогою Дао; тобто, практикуючи недіяння і вчиняючи так, щоб народ також практикував недіяння, він приборкує запальність своїх безладних пристрастей). Але якщо людина була б схильна бажати цього (бажати Дао), це все ще було б бажанням; тому абсолютно необхідно не бажати цього. Тоді (тобто коли не бажаєш навіть Дао), ти досягаєш вершини спокою та затишшя. Як тільки серце людини більше не має ніяких бажань, воно само виправляється. Ця відсутність бажань, поширена на всю імперію, виправляє імперію самостійно.

Слово 将 jiāng (в народній мові — маркер майбутнього часу) тут означає «потрібно, необхідно». (Див. моє видання 孟子 Mèngzǐ, I, 91, 7; і 老子 Lǎozǐ, глава XXXII, н. 291.)

Згідно з F, потрібно будувати 以不欲 yǐ bù yù静 jìng, буквально: «за допомогою небажання (ти) стаєш спокійним».